Категорія: Справа про захист дисертації
СПРАВА ПРО ЗАХИСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У 1965 році Віктора Петрова нагородили радянським орденом Великої Вітчизняної війни 1-го ступеня. В Інституті його вітали колеги. За спогадами Надії Кравченко, відтоді тема його розвідницької діяльності стала більш відкритою. […]
Колеги та друзі клопотали про відновлення докторського ступеня Віктора Петрова, однак марно. Документи про присудження йому 1930 року ученого ступеня доктора українського літературознавства були втрачені. У фонді № 16 є виписки його рукою з нормативних документів:
4. Ученая степень доктора наук м(ожет) б(ыть) в виде особого исключения, присуждена ВАК-ом и без защиты диссертации лицам, известным своими выдающимися научными трудами… В этих случаях ходатайство о присуждении ученой степени возбуждается советом одного из вузов (н/иссл. учреждений), которому предоставлено право приема к защите докторских диссертаций по данной специальности.
5. С разрешения ВАК-а Советы вузов и н/иссл. учреждений могут принимать к защите на соискание ученых степеней кандидата и доктора наук, наравне с диссертациями, опубликованные работы. […].
У 1963 р. Петров зібрав листи-клопотання своїх друзів мовознавців Бориса Ларіна та Максима Рильського:
В Ученый Совет Института Археологии АН УССР
Прошу присоединить мою рекомендацию к ходатайству о присуждении Виктору Платоновичу Петрову ученой степени доктора филологических наук. Я знаю В.П. Петрова уже более 40 лет, всегда внимательно следил за его научно-исследовательской работой и высоко ценил ее. События военных лет, утрата документов о присуждении степени доктора еще до Великой Отечественной войны – не могут теперь препятствовать возобновлению заслуженного им права на эту высокую ученую степень, после ряда блестящих работ по археологии и филологии, опубликованных в самые последние годы.
Заслуженный деятель науки РСФСР
Академик АН Литовской ССР
Член-корреспондент АН УССР
Доктор филологических наук /проф. Б.А. Ларин/
Ленинград
15 июня 1963 г.
Лист Максима Рильського звучав так:
В УЧЕНЫЙ СОВЕТ ИНСТИТУТА АРХЕОЛОГИИ АКАДЕМИИ НАУК УССР
Со всей решительностью и полной уверенностью поддерживаю ходатайство Института о присвоении ученой степени доктора филологических наук Виктору Платоновичу Петрову. Труды В.П. Петрова в области этнографии, фольклористики, археологии, литературоведения, языкознания свидетельствуют о разносторонности научных интересов автора и подлинной глубине познаний, о последовательной верности его марксистско-ленинской методологии, о смелости в постановке вопросов и продуманности в их решении, о максимальной научной добросовестности.
Присуждение В.П. Петрову степени доктора филологических наук будет вполне справедливым и целиком заслуженным. Прошу Совет довести это мое мнение до сведения Высшей Аттестационной Комиссии СССР.
АКАДЕМИК
доктор филологических наук М. Рыльский
12 сентября 1963 г.
Відгук супроводжував рукописний лист Рильського:
Дорогий Вікторе Платоновичу!
Передаю Вам – разом із матеріалами, що Ви мені прислали – лист до Вченої Ради Інституту Археології. Він гранично стислий, але, здається, в ньому сказано те, що треба.
Ваш М. Рильський
12/IX 1963
Вже наступного, 1964 року, Рильського не стало. Лукерія Рутківська писала у спогадах: «Віктора Платоновича пов’язувала давня дружба з Максимом Тадейовичем Рильським. Коли Максим Тадейович був смертельно хворий, Віктор Платонович його провідував і, коли приходив до інституту, він був у тяжкому настрої та з болем розповідав мені про майже безнадійний стан здоров’я Максима Тадейовича, про його жадобу життя. Наче рефреном до його сумних розповідей завжди були слова про те, як багато Максим Тадейович зміг би ще зробити для науки, культури та наших людей. У словах Віктора Платоновича я не відчувала безнадії, він надіявся на життя і не міг уявити собі чогось іншого. Я бачила, що він страждає і втрата старого друга для нього – це тяжкий удар».
Віктор Петров домагався повернення ступеня кілька років, однак, зрозумівши марність своїх спроб, він домігся нового захисту дисертації. Автореферат «Язык. Этнос. Фольклор» «по совокупности работ на соискание ученой степени кандидата филологических наук» охоплював наукові праці Петрова з 1918 по 1965 рр. і містив 138 позицій. Як вказував Петров у вступі, роботи з мовознавства та етногенезу значною мірою безпосередньо пов’язані з дослідженнями в галузі історії матеріальної культури, етнографії та археології, тож список своїх робіт Петров поділив на рубрики: «Філологічні науки. Мовознавство. Семасіологія. Ономастика»; «Етногенез»; «Фольклор»; «Літературознавство»; «Історичні науки. Історія матеріальної культури. Археологія». Окремо виділено праці «Здано до друку»; «Рукописи. Монографії».
1-м липня 1967 року датований диплом доктора філологічних наук Віктора Петрова. Захист на кандидата історичних наук був замінений на докторський, який Вчена рада затвердила одноголосно.
Використана література:
1. Документи (упорядник В.М. Корпусова). (2008). Українська біографістика. Збірник наукових праць, 4, 312–339.
2. Кравченко, Н. (2008). Збагнення. Українська біографістика. Збірник наукових праць, 4, 400–415.
3. Максимов, Є. (2008). Спогади про В.П. Петрова 50 – 60-х років. Українська біографістика. Збірник наукових праць, 4, 375–377.
4. Петров, В.П. (1964). Язык. Этнос. Фольклор: Автореф. по совокупности работ на соискание ученой степени канд. филол. наук. Киев.
5. Рутківська, Л. (2008). Незабутні зустрічі. Українська біографістика. Збірник наукових праць, 4, 383–391.
Передрук (сс. 324-328) зі статті:
Бузько, О., Володарець-Урбанович Я. (2020). Документи до біографії Віктора Петрова з Наукового архіву Інституту археології НАН України. Віктор Петров-Домонтович: мапування творчости письменника, за ред. К. Ґлінянович, П. Крупи, Й. Маєвської, Краків: “Універсітас”, с. 317-339.